ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ, АНАЛІЗ СИТУАЦІЇ І КОЛИ “ХОЧУ” БІЖИТЬ ПОПЕРЕДУ ВСЬОГО

Точка зору визначається місцем сидіння.

Цією великою істиною ми ілюструємо нашим студентам відмінність інтересів тих, хто у бізнес-компаніях знаходиться у різних точках системи.

Різниця інтересів породжує позиційні конфлікти. Як наприклад, в інтересах тих підрозділів, які орієнтовані на ринок - гнучкість і здатність змінювати номенклатуру продуктів залежно від потреб ринку, а в інтересах тих, хто відноситься до підрозділів виробничих - не надто часто вносити зміни в технологію виробництва, раз налагодити та працювати особливо не морочитися.

Із цим усім наша компанія “Медіа-Ключ” регулярно стикається під час роботи з корпоративними замовленнями.

Але вчора зіткнулася з ситуацією в житті, яка показала, як різні стратегії поведінки, а як наслідок різні позиції в житті, змушують по-різному тлумачити ту саму ситуацію і навіть з одних тих самих стрічок новин отримувати зовсім різну інформацію. Не просто різну, а діаметрально протилежну. Ну от усе, що називається навпаки – не на основі результатів аналізу формується “хочу”, а під “хочу” інтерпретуються результати аналізу.

Три жінки, причому дві з них у дружбі вже дуже багато років, перебувають в евакуації за кордоном і ухвалили різні рішення щодо найближчого майбутнього.

Одна з двох подружок вирішила залишитися жити в тій країні, в яку евакуювалася, разом із усім родина, вивезла туди і батьків, і дітей. Їздила додому до України по документи. Приїхала і почала мовити, що справи зовсім погані, нема чого чекати на позитивні зміни ситуації, треба натуралізуватися і пішла вивчати мову країни, в якій зараз живе. При цьому свої висновки вона ілюструвала тлумаченням тих новин, які публікують у різних інтернет каналах новин.

Друга подруга теж з'їздила додому по теплі речі в те саме місто. І вирішила, що повертатиметься додому. Там, вдома, так добре!! І взагалі, скоро все закінчується, та й зараз нічого загрозливого вдома немає. І додала. І в новинах про це пишуть, ну може не прямо, але пишуть, зрозуміти можна про що йдеться.

Третя з'їздила додому провідати рідних у те саме місто і в той же період і приїхала пригноблена. Місто інше, люди чужі. Одесити немає, одні переселенці, нічого поганого сказати про них не можу, але вони не одесити. У паркінгу будинку, в якому вона із сім'єю живе мало машин. Ліфти вільні, будинок напівпорожній. Люди роз'їхалися. Не повертатись вона не може, у місті сімейний бізнес, який годує. Але коли???? Загалом не зрозуміло. І новини, якраз про це й пишуть - очікується лише погіршення ситуації поки що принаймні. Сидимо та чекаємо, коли можна буде повернутися додому.

Дивлюся, слухаю всіх трьох і розумію, як просто потрапити у залежність від своїх бажань та прийнятих рішень. Об'єкт розгляду один, інформація в новинах одна й та сама, а різні позиції диктують різне тлумачення, яке в кожній інтерпретації підтверджує адекватність прийнятого рішення.

А здавалося б усе дуже просто і логічно вивірено. Є ти, є твої інтереси, є аналіз ситуації тієї, де твої інтереси можуть задовольнитись. Зробив аналіз, подивився і сказав собі, наскільки актуальна ситуація відповідає моїм інтересам і що виходячи з цього я робитиму далі.

І тут я спіткнулася про просту думку - вся мета-позиція, рефлексивний аналіз обнулюється тим, що те, що я собі придумав затьмарює, закриває те, що є. Хоча, а що таке “те, що є”? Адже це все одно наші уявлення про ситуацію - так зрозуміли, так бачимо…

"Ах, обдурити мене не важко!.. Я сам обманюватись радий!"

І далі, як відрізнити “зерна від полови”, наведений своїм “бажанням” результат аналізу ситуації від того, який справді адекватний ситуації?

Тут важливо зрозуміти, моє самовизначення, моє “хочу” з'явилося, в результаті аналізу ситуації чи навпаки, моє “хочу” сильно вплинуло, фактично сформувало результати начебто проведеного аналізу.

Для випускників нашої школи це зрозуміло і, я сподіваюся, прийнято до обов'язкового виконання) – пам'ятати, що спочатку аналіз ситуації (що є в ситуації зараз), а потім самовизначення (хочу). Для решти “нормальних” людей поясню на прикладі.

Навіть якщо я дуже хочу позасмагати на пляжі, то спочатку - я роблю аналіз ситуації, дивлюся погоду, а потім хочу бути на пляжі, ну і йду, відповідно. Якщо ж дощ, то позасмагати можна тільки в солярії, а ніяк не на морі.

Ситуація протилежна - я "хочу" сонечко і йду на пляж незалежно від того, що показує погодник, сподіваючись, що погодник бреше і з'явиться сонечко. В результаті зрозуміло, що.

Отже. Розуміємо свої інтереси. Аналізуємо ситуацію, у якій ці інтереси можуть задовольнитись. На основі отриманого результату аналізу визначаємо, наскільки актуальна ситуація задовольняє ваші інтереси чи ні і визначаємо, що хочемо для себе в майбутньому. А вже після цього проектуємо ту ситуацію, в якій це могло б здійснитися, плануємо та робимо. Ну а далі, а далі дивимось, аналізуємо та розуміємо, в яку ситуацію навели наші дії.

Сподіваюся, що утримання свого “хочу” у вузді та розуміння послідовності дій дозволить нам усім приймати адекватні рішення!

Бережіть себе! Будьте уважні!

Тетяна Буданцова